• 2.jpg
    Вітаємо на сайті Краснопільської селищної ради
  • 3.jpg
    Для діалогу з місцевою владою скористайтесь функцією "Зворотній зв’язок"
  • 4.jpg
    Зробимо разом наше селище сучасним і затишним
  • 5.jpg
  • 6.jpg
  • 7.jpg
  • 8.jpg

Краснопільська селищна рада » Історичні нариси » Ім'я вашого селища. Краснопілля
Ім'я вашого селища. Краснопілля
 
 
 
Своє існування Краснопілля розпочало з укріплення на південному рубежі Московської держави. Такі укріплення будувалися, як правило, біля річок, переважно на місці древніх городищ з вигідним природними умовами захисту від нападу степових кочівників, на землях, зручних для землеробства і розвитку різних промислів. Укріплення загалом були схожі одне на одне. Це – напівземляні, напівдерев’яні споруди. Головним в укріпленнях, звичайно, була острожна стіна – вся збудована з дерева, або ж з дерев’яного тину на земляному валу. Майже всі такі поселення були оточені стіною цього останнього виду.

 

Виникнення поселення Краснопілля при впаданні річок Закобилля і Тонкої в Сироватку (Сировицю, як тоді називали цю річку) пов’язане з будівництвом Бєлгородської оборонної лінії, призначеної для захисту південних кордонів Московської держави від грабіжницьких набігів ногайських татар. У 1640 році було збудовано невеликий острог, котрий потім розбудовувався. В историко-статистическом описании Харьковской епархии» Філарет Гумілевський описуючи виникнення Краснопільської фортеці зазначає: «В 1640 г., в одно и то же время, как воевода Василий Толстой занимался построением города Хотмижска, товарищ его Гаврило Бочкин строил город на Вольном Кургане и вооружил его 9-ю пушками». Отже, за Філаретом Краснопілля збудували «на Вольном Кургане». Ми не маємо ніяких відомостей про цей курган. Може й справді був такий курган? За переказами старожилів на території теперішнього селища таких курганів було декілька. Може мова йде про той курган, що знаходився в районі залізничного переїзду, залишки його ще й досі виразно виступають у ландшафті вулиці біля будівель «Заготзерна». А може такий курган був у центрі селища, де нині знаходиться храм, військомат.

 

А ось ще письмові джерела. Французький військовий інженер Гійом-Левасер де Боплан (1600-1677 р.р.), перебуваючи на службі польського короля, керував будівництвом укріплень на Україні, був на Пслі, близько наших країв. У його книзі, виданій у 1650 році, читаємо: «… отмечены поселения  с небольшими замочками и полуразвалившимися вокруг, быть может проектируемыми к поправке укреплениями, а именно: … Краснополь на Псле». Тут маємо матеріал для роздумів. Ми вже знаємо, що Краснопілля носило колись саме таку назву – Краснополь, про що свідчить і бронзова плитка, знайдена при ритті котлована під фундамент пам’ятника Леніну в центрі селища. До речі, цей напис повідомив нам, що тут був закладений фундамент храму святої Параскеви. Нічого більше про цей храм ми не знаємо. Очевидно він був дерев’яний і згорів під час татарських нападів.

 

Заселення цього місця (де тепер наше селище) має, звичайно стародавню історію. Тут існувало невідоме поселення ще до татарських часів, про що свідчать археологічні розкопки, котрі відкрили залишки поселень, які належать до II-IV ст. ст. Яку назву носили ці поселення, до нас не дійшли відомості.

 

А ось іще цікавий запис із документів: «По книгам из Краснополья Ивана Износова город Краснополье построен в 181 году на речке Тонкой по правую сторону. Людей: Подьячий 1 чел., пушкарей 29 человек, детей и братья и племянников и всяких свойственников 495 человек; по мере около всего города 3294 сажень, по городу 2 башни с проезжими вороты, 12 мест обложено башен глухих, из города к речке Тонкой тайник, вода в ней добра. По городу наряду: 5 пищали железных, в одной 50 ядер в 5 гривенки ядро с четью, к 2-м 250 ядер по гривенки ядро, зелье 5 пуд, свинцу 4 пуда, на сторожах бывают из государевы зелейной казны из пушкарей по 2 человека, переменяясь по суткам, у 3 проезжих ворот на сторожах бывают из Черкас по 1 человеку погодно по найму. Отъезжие караулы и в скольких верстах крепости и каких чинов люди на отъезжих сторожах стояли, того в книгах не записано».

 

Багато роботи по вивченню минулого нашого селища провів відомий на Сумщині художник, поет, публіцист та самодіяльний археолог Никанор Харитонович Онацький, котрий влітку 1926 року проживав у Краснопіллі. У роботі «Стародавні кахлі Сумщини» він відзначив, що розміри фортеці (3294 саж.) перевищували Харківську (475 саж.), трохи поступаючись Сумській (3475 саж.). Навколо городського посаду був виритий рів глибиною в 2 сажені і в 2 сажені в ширину. Земля була викинута в середину укріплення, утворивши насип висотою в 2,5 сажені. Щоб ворогові проникнути в укріплення, треба було подолати дерево земляну перешкоду висотою до 13 метрів.

 

Таким чином, констатуємо, що при будівництві «Белгородской засечной черты» для захисту південних кордонів Московської держави від татар у 1640 році було збудовано укріплення город-посад, котрий згодом назвали Краснопіллям.

 

Посад займав площу, що мала форму великого чотирикутника, сторони якого ще й до цього часу можна простежити на місцевості: одна з сторін бере початок від крутого схилу неподалік будинку Ради, далі по прямій до м’ясного магазину на базарі, стіна круто під прямим кутом повертала через базар, продовжуючись по прямій впродовж будівель лабораторії, гаража та інших підсобних господарських приміщень рай лікарні. Залишки земляного валу там і до цього часу чітко визначено на місцевості.

 

Цей посад був власне тим, що одержало назву города Краснополь. Усі останні вулиці нинішнього Краснопілля колись були окремими хуторами, які згодом розростаючись, злилися з селищем, котре їх поглинуло, об’єднавши однією назвою – Краснопілля. Лише старі назви вулиць можуть розповісти про давно забуті хутори та їх осадчих. Невдячні нащадки свідомо затерли ці назви, перейменувавши їх модними на той час безликими назвами з політичним підтекстом.

 

Стиралась і духовність. Колись центр селища прикрашали два величні храми – Преображенський та Успенський. Перший був зруйнований ще в тридцятих роках, навіть місця від нього не залишилося, а з другого встигли збити бані із дзвіницею і він стоїть, як інвалід, потерпілий відмираючої епохи боротьби з народною вірою, з його тисячолітньою духовністю. І до храму йдуть люди вклонитися цій вічності. Йдуть старі й молоді, йдуть торкнутися вічної істини.

 

Зливалися до купи хутори, росло селище. У мальовничому куточку х. Височиного працював водяний млин, котрий належав Ряснянському монастирю, виростали в слободі нові кам’яні будівлі торгівлі, земських шкіл, пальцевого млина в самому центрі Краснопілля, який від безгосподарського відношення зруйнувався і припинив існування. Нині ця будівля з червоної цегли після тривалого запустіння прилаштована під склад.

 

 

Ім'я вашого селища. Краснопілля

 

Такі водяні млини були і в Краснопіллі

 

 

Особливого розквіту набуло село після будівництва залізниці, з того часу, як у 1902 році через слободу Краснопілля пройшов перший потяг і потекли вантажі з заходу на схід і із сходу на захід. Біля залізничної станції розбудувалися допоміжні будівлі, пакгаузи, складські приміщення.

 

Ім'я вашого селища. Краснопілля

 

Паровоз курсував через Краснопілля

 

 

Зростала кількість населення. У 1730 році тут було 2322 жит. (1210 чол., 1113 жін.), в 1830 році – 5130 жит. (2555 чол., 2597 жін.), в 1897 р. – 5795 жит. (2904 чол., 2891 жін.) в 1989 р. – 9527 жит., в 1991 р. 9347 жит., на 01.01.1995 року в Краснопіллі проживало 10600 чоловік.

 

Відносно назви селища, то існує декілька думок. Деякі краєзнавці схильні пояснити назву селища від сполучення слів «красне поле», тобто прекрасне місце. Можна погодитись з таким поясненням, бо й справді місце нашого Краснопілля – прекрасне. Можна прийти й до іншої думки. У первісній назві «Краснополь» (закінчення якого «поль» являє собою не що інше, як грецьке «поліс» тобто «град, город») можна гадати Красноград, як ось і з назви Миропілля – Миргород, а в Білопіллі (стара його назва Білополь Бєлгород і т.д.). Деякі ж дослідники притримуються іншої думки: назва завезена переселенцями з волинського Краснопілля. Як бачимо, з усіма версіями можна погодитися.

 

А взагалі ця назва досить розповсюджена. Якщо хто бажає знати, скільки існує Краснопіль, то можна задовольнити це бажання. На Україні їх: на Донеччині – 3, на Кіровоградщині, Дніпропетровщині – по 2, в Криму і на Чернігівщині – по одному. Є села з назвою Краснополь: по одному на Дніпропетровщині, Миколаївщині, Одещині, два – на Житомирщині, є Краснопілки: Кіровоградщина, Черкащина. У Російській Федерації існує 14 Краснопіль. Є Краснопілля навіть на Сахаліні.

 

Отже назва нашого райцентру не унікальна. Проте ми можемо пишатися нашим Краснопіллям. Селище-батьківщина військових діячів: генерал-майора Придатка Леоніда Сергійовича, контр-адмірала Кондратьєва Гліба Петровича, а нашого земляка уродженця Краснопілля Жаботинського Леоніда Івановича знають не тільки в нашому краї, а й далеко за межами нашої держави, бо він тривалий час тримав славу найсильнішої людини в світі. Серед спортсменів відоме ім’я Олександра Ушкаленка – чемпіона світу з лижних гонок серед юніорів.

 

Наше селище виховало тисячі працелюбів, які вносять вклад в розквіт нашої України.

 

Л. Дідоренко

Смт Краснопілля